Міністерство освіти і науки України
Полтавська обласна державна адміністрація
Професійний будівельний ліцей міста Комсомольська
„Затверджую":
Заступник директора з НВР
Скрипник О.В.
____________________
ЕКЗАМЕНАЦІЙНА ПИСЬМОВА РОБОТА
Тема: „Технологія виготовлення халату дитячого "
Виконала: учениця гр. Т-1
Холодовська Яна
Олександрівна________________
Професія „швачка”
Викладач: Чімбір В.В.________
Майстер в/н: Борзенко С.М.___
м. Комсомольськ
2006 р.
„Затверджую":
Заступник директора з НВР
Скринник О. В.
ЗАВДАННЯ
ДЛЯ ПИСЬМОВОЇ ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Учениці групи Т-1 Холодовської Яни Олександрівни Професія „швачка"
Тема завдання: "Технологія виготовлення халату дитячого"
Розділ І Вступ
Розділ II Спеціальна частина
2.1. Ескіз та конструктивні особливості моделі.
2.2. Обґрунтування вибору основних та допоміжних матеріалів.
2.3. Розробка технологічного режиму пошиття моделі.
2.4. Опис технологічного обладнання.
2.5. Організація робочого місця швачки.
2.6. Технічні вимоги та контроль якості виконання операцій
пошиття.
2.7. Організація праці на підприємстві.
2.8. Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві.
Розділ III Практична робота
Завдання видано: „____”___________ 2006 р.
Викладач-консультант: Чімбір В. В.
Завдання розглянуто та схвалено на засіданні методичної комісії
Протокол № _____ від _______________ 2006 р.
Зміст
Розділ I
Вступ
Розділ II
Спеціальна частина
2.1. Ескіз та конструктивні особливості моделі___________
2.2. Обґрунтування виробу основних та допоміжних матеріалів__________________________________________
2.3. Розробка технологічного режиму пошиття халату дитячого___________________________________________
2.4. Опис технологічного обладнання___________________
2.5. Організація робочого місця швачки_________________
2.6. Технічні вимоги та контроль якості виконання операцій пошиття____________________________________________
2.7. Організація праці на підприємстві___________________
2.8. Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві_____
Список використаної літератури________________________
Розділ I
Вступ
Швейна промисловість, як галузь легкої індустрії, займає одне із провідних місць в виробництві товарів народного споживання.
Перед швейною промисловістю видвинуті задачі по покращенню моделювання і конструювання швейних виробів, розвитку випереджаючими темпами виробництва товарів для дітей, розширення асортименту одягу для молоді та осіб дорослого віку. Іде технічне переозброювання галузі, запроваджується нова техніка і прогресивна технологія, механізація і автоматизація виробництва.
У перспективі в швейній промисловості намічається широке використання різноманітних робо технічних комплексів, виконуючих декілька технологічних операцій. Такими комплексами будуть керувати електронно-обчислювальні машини, що дозволяють розробити і впровадити у виробництво єдину гнучку автоматизовану систему.
Роботизація швейних процесів ґрунтується на нових хімічних технологіях без ниткового з’єднання деталей, в процесах отримання виробів методом вирощування на жорсткій оболонці манекену або традиційні процеси: прядіння, ткацтво, обробку тканини, розкрій та пошиття швейних виробів. Усе це потребує глибоко наукового підходу до рішення задач підготовки фахівців та робітничих кадрів для підприємств швейної промисловості, тому що із зростанням механізації та автоматизації виробництва змінюється і характер праці. У змісті праці робітника усе більше місця буде займати функція контролю, планування, наладки, розрахунку та керування технікою та технологічними процесами. І хоч це завтрашній день галузі, готуватися до нього треба сьогодні. Тому що керувати важкими машинами може тільки висококваліфікований фахівець, який гарно знає технологічні процеси і володіє навиками обробки матеріалів.
Трикотажна промисловість України – це одна з найважливіших галузей легкої промисловості. Її продукція повинна задовольняти зростаючі потреби населення у трикотажних виробах і широко використовуватися технологічній промисловості. Для покращення виготовлення трикотажних виробів створюється комплексна програма, яка повинна підвищити випуск модних, елегантних, красивих трикотажних виробів високої якості.
Розділ II
Спеціальна частина
2.1. Ескіз та конструктивні особливості моделі.
Опис моделі
Халат дитячий прямого силуету з вшивним довгим рукавом. Капюшон суцільно викроєний з пілочкою. На пілочках накладні кишені з фігурними зрізами обкантованими бейкою. По краю кишень прокладені оздоблювальні строчки. Нижні зрізи рукавів оброблені відкладними манжетами. Зрізи бортів та передній зріз капюшона оброблені планкою. Шов з’єднання планки з
2.2. Обґрунтування вибору основних та допоміжних матеріалів.
Плюшевим переплетенням називають переплетення з ворсом, який утворився завдяки збільшеним протяжкам петель. Плюшевий трикотаж має низьку теплопровідність і використовується для виготовлення верхніх виробів, які є достатньо теплими. Плюшевий трикотаж також може вироблятися з розрізними петлями, який називається розрізний плюш.
Якщо протяжки витягнуті на кожній петлі, то це плюш гладкий. Якщо протяжки петель витягнуті вибірково, таким чином утворюючи контури малюнків – це плюш візерунчастий.
Підбираючи полотно, ми перш за все повинні враховувати модель виробу, та її призначення. Для даної моделі – халату дитячого я обрала плюш гладкий з печатним малюнком.
Основною сировиною цього полотна є бавовна. Бавовняна пряжа є найважливішою сировиною в текстильній і швейній промисловості, так як їй притаманні високі гігієнічні властивості та фізичні, такі як, гігроскопічність, повітропроникливість, теплозахисні властивості.
Основні властивості трикотажу.
Трикотаж який застосовується для одягу повинен задовольняти ряд вимог. Вироби з трикотажу повинні бути стійкими до механічних і фізичних впливів. При носінні одягу повинні витримувати багаторазові згини, розтягування і знову відновлювати свою форму, проте стояти діям прання. Всі властивості трикотажу об’єднані в слідуючі основні групи: геометричні властивості(густина, довжина петлі, товщина та інші) маса/вага 1м2 полотна, механічні властивості, усадка при виготовленнях, обробках в процесі виробництва та експлуатації, фізичні властивості, теплозахисність та гігієнічні властивості.
Розтяжність є одною з основних властивостей трикотажу, що визначає його призначення. Будова трикотажу і здатність петель змінювати свою форму під дією зовнішніх сил, при цьому проходить зміна довжини ділянок петлі за рахунок інших, це і є відмінність трикотажу від тканини. Наприклад при розтяжності трикотажу у здовж петельних стовпчиків, збільшуються полочки петель і скорочуються протяжки, тобто збільшується виготовлення петельного ряду за рахунок зменшення величини петельного кроку. На розтяжність, трикотажу впливають властивості ниток, від переплетення, густина і оздоблення полотен в залежності від того як витягнули трикотаж при каландруванні або ширині.
Теплозахисність характеризується теплопровідністю трикотажу або його здатністю проводити тепло. Найкращі властивості мають полотна подвійних переплетень, так як ця структура полотна забезпечує наявність закритих повітряних пор.
вибілювання, фарбування та обробку – покриття ниток силіконовими препаратами та пора стеариновою емульсією в суміші з акриловою емульсією та антистатиком з метою підвищення їх термостійкості.
Бейка
Для обробки зрізів кишені і довгих зрізів поясу я використала бейку.
Бейка нарізається на спеціальному обладнані з трикотажного полотна переплетенням ластик.
Ластик – це подвійне поперекв’язане переплетення, в якому обидві сторони складаються з лицьових та виворітних петель, розташованих в різному з’єднанні якщо лицьові та виворітні петельні стовпці чергуються через один, то такий ластик позначається 1+1.
Сума лицьових та виворітних петель, які повторюються по ширині, утворює рапорт ластіка (1+1=2).
У вільному стані ластик завдяки пружності нитки виворітні петлі розташовані за лицьовими, а лицьові стовбці зближаються доторкуючись один до одного, при цьому обидві сторони трикотажу виглядають так наче складаються тільки з лицьових петель, тому переплетення ластик 1+1 називається дволицьовим.
Розтяжність ластика в ширину більше ніж в 3-ри раза перевищує його розтяжність в довжину. Тому ластик доцільно використовується у тому випадку, коли виріб повинен мати велику розтяжність в ширину і невелику в довжину, наприклад для поясів, манжетів, комірів. Ластик розпускається тільки в направленні зворотнього в’язання.
Ластик з однаковим з’єднанням лицьових та виворітних петель не закручується з країв ні по довжині ні по ширині. Товщина ластичного трикотажу залежить від товщини сировини та пружності пряжі.
2.3. Розробка технологічного режиму пошиття халату дитячого.
Підготовка полотна до розкрою .
Підготовка полотна до розкрою включає в себе наступні операції:
1. Контроль якості полотна яке поступає з в’язального цеху.
2. Волого теплову обробку трикотажного полотна.
3. Відлежування.
4. Підбір полотен в настили.
5. Крейдування.
1. Контроль якості полотна.
Контроль якості трикотажного полотна повинен здійснюватися контролерами віділлу технічного контролю. Контроль якості полотна виконують на бракувальних машинах. Контролюють всі без винятку куски полотна які поступають в підготовче виробництво.
В процесі контролю кусків полотна виявляють дефекти зовнішнього вигляду, встановлюють причини виникнення дефектів, відмічають дефекти на кромці полотна або на самих дефектах, визначають сортність полотна. Всі ці дані заносять в паспорт куска, в якому ще відмічають масу куска в цілому, а також масу полотна яке не допускається до розкрою. Крім цього при розбракуванні полотна через кожні 3-5 метрів перевіряють ширину полотна, данні про виміри заносять в паспорт ширини куска.
Дефекти зовнішнього вигляду виникають в наслідок:
1) використовування неякісної пряжі та ниток;
2) некваліфікованого обслуговування в’язальної машини;
3) неполадок в роботі та наладці самої машини;
4) неякісного оздоблення та печаті полотна.
2. Волого теплова обробка полотна.
Волого теплову обробку трикотажу виконують з метою надання стійких, лінійних розмірів полотну шляхом примусового зсідання, а внаслідок виробам які виготовляються з трикотажу, покращення зовнішнього вигляду полотна за рахунок вирівнювання його петельної структури та ширини. Режими ВТО повинні забезпечити стабільність лінійних розмірів полотна при подальшій обробці та експлуатації виробів.
Основними режимами ВТО являється:
1) Волога;
2) час дії;
3) тиск;
4) температура.
Полотно зволожують тіки на 20-30% від маси сухого полотна так як більше зволоження призводе до ускладненого видалення вологи.
Час дії прасувальної поверхні залежить від волокнистого складу полотна та складає 20-40 секунд. Трикотаж повинний оброблятися при порівняно невеликому тиску просувальної поверхні так як із збільшенням тиску зовнішній вигляд трикотажу значно погіршується, полотно втрачає об’ємність та рельєфність, з’являються блискучі плями(ласи).
Під час виробу температури обробки необхідно враховувати теплостійкість трикотажу, тобто температура його обробки повинна бути такою, щоб не змінювалися властивості волокон в трикотажі. Волокна вовни не змінюють своїх властивостей при нагріванні до температури 100-135 . Волокна бавовни та льону до 120 , віскозні волокна до 120-130 , ацетатні до 95-100 . Нагрівання вище температури тепло стійкості призводе до зміни кольору та зниження міцності трикотажу.
ВТО виконується на каландрах при каландрируванні відбувається роз прасування зволоженого пару полотна, гарячими валами каландра. В процесі каландрирування повинні бути усунені перекоси петельних стовпців та рядів в полотні.
3. Відлежування.
Після ВТО полотно підлягає відлеженню. В процесі відлежування полотно повинно віддати в навколишнє середовище залишившуся вологу яку воно отримало при ВТО та звільнитися від напруження яке воно отримало при всіх попередніх процесах його обробки. Відлежування повинно тривати не менше 12 годин при температурі навколишнього середовища 16 -20 C та відносній вологості повітря 60-65%.
4. Підбір полотна в настил.
Підбір кусків полотна в настил виконують після закінчення строків відлежування, враховуючи артику полотна в якому вказано ширина, колір, переплетення, сировинний склад полотна. Куски які підбирають в один настил повинні бути однієї ширини. різноширинність між кусками може бути не більше ± 1см.
Підібрані в настил куски повинні бути укомплектовані, прикладними матеріалами: мереживо, нитками, бейками.
Партія кусків повинна бути в комплектована ескізом розкладки в натуральну величину.
До розробки розкладок висувають 2 основні вимоги:
1) Економічність розкладок.
2) Відповідність технічним умовам виконання розкладок.
Економічність розкладки характеризується процентом між лекальних випадів тобто площю розкладки, яка незаповнена лекалами вона визначається по формулі. ,де
x – кількість між лекальних випадів, %
s – Площа розкладки, см.
s - площа лекалу в розкладці, см.
Кількість між лекальних випадів враховуються при підрахунку норм розходу трикотажного полотна на одиницю виробу.
Економічність розкладки залежить від:
1) ширини трикотажного полотна;
2) виду переплетення;
3) направлення малюнка;
4) конструкції деталей та їх кількості;
5) способу розташування лекал в розкладці;
6) сполучення видів розмірів та ростів виробів в розкладці;
7) довжини розкладки.
1. Ширина трикотажного полотна впливає на його економне використання при розкрою виробу.
Економічність розкрою залежить від рівномірності ширини полотна по довжині куска. Відхилення ширини у межах одного куска призводять до збільшення кількості відходів при розкроюванні та знижують його економічність.
2.,3.Вид переплетення. Направлення малюнку. Виконання розкладок на плюшевих полотнах та полотнах з направленим малюнком ускладнюється необхідністю правильно розташовувати лекала відповідно малюнку та ворсу полотна так як в парких деталях виробу малюнок повинний співпадати, а ворс мати однакове направлення.
4. Конструкції деталей і їх кількість чим складніше форма деталей, більше їх розміри та менша кількість мілких деталей тим менша можливість більш повного вкладання лекал в розкладці.
5. Сполучення видів розмірів та ростів виробів в розкладці. Використання в одному настилі лекал виробів різних видів та розмірів сприяє зменшенню між лекальних випадів.
6. Довжина розкладки. Чим більша довжина розкладки тим більша можливість повного вкладення лекал в розкладці.
Технічні умови
Економічність розкрою залежить також від способів виконання розкладних лекал. Найбільш економне розташування лекал забезпечується при дотриманні наступних технічних умов:
1) Крупні лекала деталей повинні бути вкладені прямими зрізами та близькими до прямих до кромки полотна, а криволінійними зрізами до середини полотна. Для більш повного використання ширини полотна лекала повинні бути розташовані так щоб криволінійні зрізи суміщувалися криволінійними, а прямолінійні з прямолінійними.
2) Мілкі деталі слід розташовувати між крупними або вкінці настилу у вигляді секції.
3) При настиланні полотна та виконанні розкладок лекал треба дотримуватися визначеної величини припусків та зазорів, які забезпечать економне використання волокна та точність вирізання деталей виробу.
Величини припусків та зазорів:
• припуск на вирівнювання кожного кінця настилу 1 см.
• припуск на підгонку малюнка 1-2 см.
• зазори між лекалами 0,5 см.
5. Крейдування.
Контури лекал наносять на верхнє полотно настилу, яке має саму вузьку ширину гостро підточеним милом, олівцем або крейдою. Робочі лекала які розташовуються на полотні виготовляють з меншими на товщину лінії крейдування яка неповинна бути більше 1 мм.
Розкладки для розкрою поділяють на одиночні та комбіновані.
Одиночні розкладки розробляють для розкрою виробів одного виду та розміру та використовують рідко.
Комбіновані розкладки розробляють для розкрою виробів одного виду але різних розмірів та ростів або виробів різних видів які виготовляються з одного й того ж полотна.
Схема розкладки халату дитячого
Настилання та розрізання трикотажного полотна.
Настилання трикотажного полотна.
Вид полотна та використаної для його розкрою розкладки визначає спосіб настилання полотна.
Методи настилання:
1. трубкою;
2. в згин;
3. в роз воріт „лицем в низ”;
4. в роз воріт „лицем до лиця”.
1. Круглов’язані трикотажні полотна які нерозрізані вздовж згину укладають трубкою з вирізанням слоїв по довжині настилу або в книжку без відрізання слоїв настилу.
2. При настиланні в згин обидві кромки полотна розташовують з одної сторони настилу. Цей спосіб настилання зменшує можливість перекосів полотна. Комплект деталей виробів підбирається з двох слоїв настилу викладається половина деталей комплекту. Настилання в згин доцільно використовувати при невеликому випуску виробів.
3. При виконанні настилання в роз воріт необхідно точно визначити лицьову та виворітну сторону полотна.
Настилання полотна в роз воріт „лицем в низ” використовують у таких випадках коли в розкладці викладають повний комплект лекал деталей виробу або полотна має асиметричний малюнок. Комплект деталей виробу складається з одного слою настилу.
4. Настилання полотна в роз воріт „лицем до лиця” використовують в тих випадках коли в розкладці викладається половина комплекту лекал деталей виробу, який має симетричні парні деталі.
Комплект деталей виробу підбирають, з двох слоїв настилу при цьому методі настилання можлива різновідтінковість парних деталей виробу тому необхідно щоб парні слої настилу були з одного куска. Настилання в роз воріт більш економічніше ніж настилання в згин завдяки більш раціональній розкладці лекал на полотні більшої ширини та відсутності відходів на згині полотна. Цей спосіб настилання більш виробничій так як при однаковій висоті настилу вкладається в двічі більша кількість полотна в зрівнянні з настиланням в згин. При настиланні в роз воріт легше виявити дефект в полотні.
Висота настилу визначається кількістю слоїв полотна в одному настилі та залежить від способу настилання, сировинного складу та товщини трикотажного полотна, а також від використовує мого обладнання для розрізання полотна.
Довжина настилу залежить від способу настилання, виду полотна та об’єму випуску виробу. Настили довжиною менше 3м. використовувати не доцільно так як збільшується кількість відходів при розкроюванні та час настилання.
Вимоги до настилання полотна
1. Полотно вкладають на столі рівномірно без натягу, перекосів та складок.
2. Вирівнювання кінців настилу здійснюють по одній з кромок та двом кінцям настилу.
3. Ширина кусків які підбираються в настил неповинна відхилятися більше ніж на 1см.
4. Настилання печатних полотен та полотен з ворсом виконують з урахуванням направлення малюнка чи ворса.
5. Настилання полотна починають з куска більшої ширини останнім настилають кусок, на якому було виконано крейдування лекал.
Внаслідок порушення режимів настилання полотна можуть виникнути наступні дефекти:
1) Звуження або розширення деталей, внаслідок неправильного натягу полотна в настилі.
2) Переків деталей, внаслідок відхилення від направлення петельних стовбців, що призведе до деформації виробу.
3) Зміщення малюнка.
4) Вкорочення або видовження деталей.
Трикотажне полотно настилають ручним способом або за допомогою настилаючи машин. Настилання ручним способом виконуються шляхом протягування полотна по розкрійному столу. Висота розкрійного стола 85-90см, довжина 8-10м. Ширина розкрійного столу залежить від ширини розкрійних полотен.
Можливі види дефектів при виготовленні халату дитячого.
Дефект Причина виникнення дефектів
1. Різна довжина пілочок. Нерівне виконання операцій пошиття, в деталях крою немає відхилень по довжинам у парних деталях.
2. Різна довжина рукавів. Зміщення контрольних надсічок на проймі та окаті.
3. Перекіс рукава при вшиванні в пройму. Невірне дотримання розміток, зрізання різної ширини полотна при його вшиванні .
4. Перекіс капюшона при вшиванні в горловину. Невірне дотримання розміток, зрізання різної ширини полотна при його вшиванні.
5. Несиметричне розташування накладних кишень. Неякісне нанесення розміток, визначаючих положення кишень.
6. Вкорочення деталей крою. Через мірне витягування по довжині. Неправильний припуск на зсідання. Неточне вирізання деталей.
7. Слабо затягнута строчка. Слабкий натяг голкової нитки в машині.
8. Пропуск стібків. Крива голка. Не наладжена машина.
9. Перекіс деталей. Неточне вирізання деталей.
10. Неякісна закріпка. Неуважність швачки.
11. Різна ширина і довжина манжетів. Виникає внаслідок через мірного зрізання полотна при зшиванні на крає обметувальній машині або при невірному викроюванні полотна.
12. Різна ширина парних деталей. Може виникнути при зрізанні лишньої ширини полотна при зтачуванні деталі.
13. Затягування шва підшивання низу виробу. Виникає внаслідок сильного натягу ниток.
Режими пошиття виробів без прорубки.
В процесі пошиву, в час проходження голки через зшиваєме полотно, може виникнути дефект „прорубка” – повне або часткове руйнування ниток, які утворюють трикотаж.
Цей дефект не допускається в готових виробах, так як викликає руйнування трикотажного полотна біля швів у вигляді спуску петель та утворення дир. Руйнування трикотажних виробів від швів якщо під час пошиву відбувалося порушення ціліснесності ниток, починається після першого прання виробу. Сприяє цьому розпускання петель, які утворюють полотно в направленні петельних стовбців, механічний вплив на полотно під час прання та розтягу виробу в процесі носіння.
Прорубка буває явною – коли нитки які утворюють петлі руйнуються голкою повністю, та скрита коли нитки руйнуються частково.
Явну прорубку легко виявити при невеликому розтягу зшиваємих деталей в поперечному напрямку по відношенню до шва. Вияв дрібних дірочок в строчці вказує на наявність прорубки, виріб повертають на переробку та штопку, а машину на якій виявили дефект перевіряють. Перевірку швів на прорубку повинна виконувати кожна робітниця. Скрита прорубка – більш небезпечний дефект, так як її не видно просто продивляючись шов, а виявляється вона вже в процесі експлуатації виробу.
Фактори які впливають на обробку та залежить від режимів пошиття виробів.
1. Номер голки.
2. Форма вістря голки(затуплена)
3. Якість шліфовки голки.
4. Тиск лапки швейної машини на полотно.
5. Співвідношення між діаметром голки та діаметром голкового отвору в голковій пластині.
6. Кількість одночасно з’єднуємних слоїв полотна.
Фактори, які впливають на появу прорубки та залежить від структури полотна.
1. Щільність полотна.
2. Вид переплетення.
3. Волокнистий склад та крутка нитки.
4. Вологість полотна.
5. Види оздоблювальних операцій.
Таким чином, для того щоб забезпечити пошив трикотажних виробів без прорубки, необхідно систематично перевірити:
1. Щільність полотна.
2. Якість замаслювання та вологість полотна.
3. Правильність підбору швейних ниток по номеру.
4. Стан голки.
5. Величину тиску лапки на полотно.
2.4. Опис технологічного обладнання.
При виготовленні халату дитячого я використала таке обладнання: машини 208кл., 876кл., 1676кл., 1022кл.
Технологічна характеристика машини 208 класу.
Машина 208 класу призначена для виконання операцій обрізання, зшивання та обметування обрізаних кромок основних деталей трикотажних виробів. Машина є базовою для всіх крає обметувальних машин та в процесі роботи утворює одноголковий двонитковий зшивно-обметувальний ланцюговий стібок.
Механізми машини:
1. Кривошипно-шатунний механізм голки з прямою голкою, яка здійснює зворотно поступальні рухи в нахиленій площині під кутом 20 .
2. Ексцентриковий механізм петельників - лівого та правого, які пересуваються в горизонтальній площинні.
3. Диференційний механізм просувала матеріалу.
4. Нитковий апарат, який складається з схеми заправки голкової нитки та ниток петельників.
5. Механізм ножів, в якому верхній рухомий, нижній-нерухомий та який призначений для обрізання країв зрізів шва.
6. Централізована система змащування.
Параметри роботи машини:
1. Довжина стібка від 1...3, 2мм.
2. Ширина обметування кромок 2,5...4мм.
3. Найбільша товщина одночасно зшиваємих слоїв матеріалів до 3,5мм.
4. Максимальна висота підйому ланки над головою пластиною до 7мм.
5. Голки №60-85.
Технологічна характеристика машини 876 класу.
Машина 876 класу є базовою для всіх плоско шовних машин та призначена для підшивання країв виробів швом упідгин з використанням обмежувача величини підгинання. Машина виконує двоголковий тринитковий ланцюговий плоский стібок.
Механізм машини:
1. Кривошипно-шатунний механізм голки, який має дві прямі голки закріплені в одному голкотримачі та які переміщуються у вертикальній площині. Голки в голкотримачі встановлені на різній висоті права голка зміщення вгору відносно лівої на 3мм. Під голкову пластину ліва голка опускається на 24мм.,а права на 21мм.
2. Ексцентриковий механізм петельника який здійснює коливальні рухи в поперек лінії строчки в вертикальній площині, та зворотно-поступові рухи вздовж лінії строчки у горизонтальній площині.
3. Диференційний механізм просувала матеріалу.
4. Нитковий апарат для регулювання натягу голкових ниток та ниток петельника.
5. Централізована система змащування.
Пристосування:
1. Гачок для обрізання ниток.
2. Регулюючий направлювач для підгинання зрізів.
3. Обмежувач краю матеріалу.
Параметри роботи машини:
1. Частота обертання головного валу 5200 обертів за хвилину.
2. Довжина стібка від 1,8 до 2,8мм.
3. Відстань між голками 4мм.
4. Товщина одночасно зшиваємих матеріалів до 5мм.
5. Голки №65-90.
Технологічна характеристика машини 1676 класу.
Машина 1676 класу призначена для обкантовування країв деталей трикотажних виробів бейкою з одним закритим зрізом. Машина виконує двоголковий тринитковий ланцюговий плоский стібок.
Механізм машини:
1. Кривошипно-шатунний механізм голки, який має дві прямі голки закріплені в одному голкотримачі та які переміщуються у вертикальному напрямку.
2. Ексцентриковий механізм петельника, який здійснює коливальні рухи впоперек лінії строчки, а також переміщуються вздовж лінії строчки.
3. Диференційний механізм просувала матеріалу.
4. Нитковий апарат для регулювання натягу ниток голок та петельника.
5. Централізована система змащування.
Пристосування:
1. Гачок для обрізання ниток.
2. Пристрій для подавання, підгинання та натягу бейки.
3. Пристрій для обрізання бейки за лапкою.
Машина човникового стібка 1022 класу.
Машина 1022 класу призначена для виконання операцій зшивання основних деталей виробів з тканини, а також для обробки верхніх трикотажних виробів на операціях виконання оздоблювальних швів, обробки застібок, пошив манжет, зшивання бокових зрізів. Пришивання накладних кишень, клапанів і т.д. Машина виконує одноголковий двонитковий човниковий стібок.
По характеру строчок машина прямострочна.
Основні параметри роботи:
1. Швидкість роботи 4500 обертів/хв..
2. Довжина стібка від 0 до 5мм.
3. Максимальна товщина одночасно зшиваємих слоїв до 5мм.
4. Максимальна висота підйому лапки над голкою пластиною до 8мм.
5. Голки 90-130 за номером.
Механізми машини:
1. Кривошипно-шатунний механізм голки.
2. Механізм центрального шпульного рівномірнообертового човника.
3. Механізм просувала матеріалу рейкового типу.
4. Механізм шарнірно стержньового ниткопритягувача.
5. Механізм централізованого змащування.
Машина має спеціальний автоматичний пристрій для перемотки нитки на шпулю, який називається авто моталка та розташований на рукаві машини, а також пристрій для закріплення шва.
2.5. Організація робочого місця швачки.
Робоче місце для машинних робіт обладнано промисловим столом з головкою швейної машини, встановленої в прорізі кромки столу.
Правильна організація робочого місця сприяє підвищенню продуктивності праці та якості виробу.
Промисловий стіл складається з двох стійок, скріплених між собою бічними та поздовжними поперечинами. Стійки з поперечинами сполучаються між собою підкосами. У стійках болтами закріплені траверси, а до них закріплена кришка, таке з’єднання дозволяє регулювати розташування кришки по вертикалі.
Головка швейної машини в прорізі кришки встановлена на двох шарнірних петлях, що дозволяє повертати головку машини у неробочий стан для чистки та змащування деталей. Кут її повороту обмежується упором.
Світильник для місцевого освітлення закріплений на кришці промислового стола. Знизу на стійці одягнуті гумові прокладки для ізоляції промислового столу від електричного струму.
Знизу на стійці одягнуті гумові прокладки для ізоляції промислового столу від електричного струму .
Зліва під кришкою промислового столу розташована висувна шухляда, де зберігаються нитки, викрутки та інші інструменти.
На повздовжній поперечені двох кронштейнів розташована гумова педаль, пов’язана з іншими частинами машини ланцюжком.
Знизу на кришці промислового столу прикріплений перемикач для вмикання та вимикання двигуна швейної машини.
За машиною слід сидіти прямо щоб корпус знаходиться від краю стола на відстані 100-150 мм., а відстань від очей до оброблювальної деталі 30-35 см.
Обидві ноги працюючого повинні знаходитись на педалі. Ступню правої ноги доцільно виставити вперед, тоді пуск здійснюватиметься переважно правою ногою, а зупинка лівою, при цьому навантаження розподілятиметься рівномірно на обидві ноги, що значно полегшить роботу на машині.
2.6. Технічні вимоги та контроль якості виконання операцій пошиття.
Стардантизація – це ряд міроприємств та заходів, які забезпечують підвищення продуктивності праці, рівня якості продукції та зниження собівартості виробу.
Основними задачами стандартизації – визначення вимог до якості готових виробів та матеріалів. Єдина термінологія використовується для більш конкретної розмови та взаєморозуміння фахівців. Об’єктом стандартизації є конкретна продукція норми, вимоги, методи, терміни призначення, які багато разів використовується в нашій техніці, промисловості.
Основна мета стандартизації, це прискорення технічного процесу, забезпечення оптимального рівня якості продукції та умов для широкого розвитку експорту та культурної співпраці з іншими країнами. Технічні умови(ТУ) є одним із видів нормативно-технічної документації, яка визначає технічні вимоги до виготовлення та постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готових виробів.
Існує 3 категорії стандартів:
1) Державний.
2) Галузевий .
3) Стандарт підприємства.
Стандарт підприємства включає в себе вимоги до сировини та готових полотен по якості в’язання та по міцності фарбування. В них указують перелік дефектів які можуть виникнути в полотнах різних переплетень та кількість допустимих дефектів в виробах перших та других сортів.
Технічні вимоги виготовлення виробу розроблюються та утверждаються на підприємстві і є обов’язковим тільки для цього підприємства. До кожної моделі робиться технічний опис: опис зовнішнього виду, ескіз моделі, назва рекомендованих матеріалів(основних та допоміжних), рекомендовані розміри для цієї моделі, облік фурнітури та особливості обробки окремих вузлів.
Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, які визначають її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням. Якість продукції перевіряється по діючим стандартам.
Контроль якості – це перевірка відповідно показників якості продукції встановленим вимогам. Контроль якості швейних виробів виконують органолептичним, або вимірювальним методом.
Види контролю якості:
1. Контроль якості напівфабрикатів: основа контролю – відповідність робітників. Від установчих операцій виробів в цілому контроль на кожній операції залежить від кожного робітника який в свою чергу контролює якість попередньої операції. Контроль якості виконується візуально, тому від швачки потрібна висока кваліфікація.
2. Загальний контроль якості: при цьому види контролю рішення при якості партії приймається по кожній одиниці виробу. Мета контролю – оптимальне споживання якісних виробів. Контроль проводиться контролером ВТК(відділом технічного контролю), контроль може зменшитися в наслідок втомленості контролерів.
3. Вибірковий контроль: рішення при якості партії встановлюється по вибіркам. Вибірки це декілька одиниць виробів усієї партії.
4. Комбінований контроль: включає в себе загальний та вибірковий контроль. Проводиться внаслідок питань виникнення між підприємством та споживачем.
До першого сорту відносяться трикотажні вироби, які повністю відповідають нормам встановленим стандартом і технічними умовами на готових виробах, або які мають малопомітні дефекти зовнішнього вигляду.
До другого сорту відносяться вироби, які мають не більше трьох дефектів зовнішнього вигляду, включаючи відхилення по лінійним виробам. Перелік дефектів допустимих при виробництві першого та другого сортів за значення її розмірів включені у відповідні стандарти сортності. Якщо кількість дефектів у виробах виявлено більше трьох, вироби переводять у брак.
Якість готових виробів перевіряють на столах. Для цього виріб розпрямляють на столі без натягу, продивляються, та пошиву, встановлюють лінійні вироби.
Велика роль в підвищенні якості продукції належить стандарту.
Згідно державного стандарту вироби повинні виготовлятися по вимогам стандарту технічному та зразку затвердженому стандарту.
Стандарт передбачає обов’язкове прикладене до кожного виробу, пам’ятки – інструкції по догляду за виробом за час експлуатації, ВТО та технічної чистки. Готовий виріб обов’язково маркірується прикріплення тасьми з товарним знаком, на якому вказуються умовні позначення.
Якість виробу визначається сукупністю споживчих виробничих факторів, характером відповідності виробу за призначенням. Для випуску виробів високої якості забезпечується контроль на усіх етапах виробництва і в середині процесу будь-якого етапу.
Види контролю при пошиві:
1. Самоконтроль.
2. Взаємоконтроль.
3. Подетальний контроль.
Контроль виконується контролерами, які підпорядковуються начальнику відділа технічного контролю, який в свою чергу підпорядкований директору підприємства.
Основна задача відділу технічного контролю не допустити до замовника вироби низької якості, попереджувати брак, контролювати випуск виробів у відповідності із стандартами та технічними умовами, контролювати якість сировини та матеріалів, які поступають на фабрику, слідкувати за виконанням технологічного режиму на усіх стадіях виробництва.
2.7. Організація праці на підприємстві.
У сучасних умовам в одному із направлень підвищення ефективності підприємства є бригадна форма організації праці. За останні роки набули розвитку комплексні бригади, які працюють на єдиний наряд з оплатою праці по кінцевим результатам. У них високими темпами росте виробничість праці, скорочуються витрати робочого часу, економічніше розходуються матеріальні та трудові ресурси. В бригадах є рада бригади, яка розподіляє заробітну плату бригади відповідно коефіцієнту трудової участі. При цьому враховується дисципліна, якість виробів, виконання норм виробітку і т.д.
Раду бригади обирає колектив бригади на загальних зборах терміном на один рік. У склад ради бригади обирають найбільш авторитетніших і кваліфікованих людей. Рада збирається не рідше ніж один раз на місяць. Питання, які вони вирішують, вимагають документального оформлення-протоколів.
Бригада комплектується по кваліфікації робочих та по спеціалізації. У бригаді працює 15-30 чоловіків. Склад бригади затверджується на зборах та оформляється відповідним документом-трудовим паспортом, в якому записаний персональний склад бригади, планові та фактичні показники бригади, система оплати та стимулювання праці.
У кожній бригаді затверджується виробничий план, збалансований з планом фабрики. У плані враховуються показники випуск продукції та затрати часу на її випуск. По цим показником і по кінцевому результату готової продукції, зданої на склад, визначаються результати праці в бригаді.
При розбивці потоків на бригади очолює бригадир, для якого, як і для ради бригади, розроблені правила, які визначають цього функції та задачі.
Бригадир допомагає майстрам у організації виробництва, контролює дисципліну і веде облік коефіцієнту трудової участі. Бригадир веде облік робіт в спеціальному журналі та записує кожен день виконану роботу.
Єдина система оплати праці по кінцевим результатом з обліком технічного обґрунтування складаються з трьох частин:
1. Тарифна зарплата.
2. Доплата за перевиконання норм виробітку.
3. Премія.
2.8. Охорона праці та техніка безпеки на підприємстві.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Безпека праці на підприємстві:
• у виробничих приміщеннях температура повинна підтримуватися на рівні +18-22
• робочі місця та проходи в середині цехів неповинні захаращуватися краєм або готовими виробами.
Вимоги до виробничого устаткування.
I. Універсальні машини:
1) На всіх універсальних машинах мають бути встановлені запобіжники проколу пальців голкою.
2) Ниткопритягувачі машини повинні бути обмежені скобами.
3) Поверхня робочого столу має бути рівною.
4) Металеві нетоковедучі частини мають бути із заземленням.
II. Спеціальні машини для пришивання ґудзиків забезпечують захисними екранами, човниковий пристрій закривається щитком.
III. На педалях промислових столів повинні бути укріплені гумові килими, а стійки столу мати гумові прокладки.
IV. Щоб уникнути попадання рук між подушками пресу, закривати тільки при натисканні на кнопку двома руками їх до нового закриття пресу.
V. Контракти прасок повинні мати спеціальні захисні пристрої, шнури повинні бути укладені в гумовий шланг.
VI. На робочих просувальних місцях повинні бути тепло ізолюючі прокладки або килими.
Техніка безпеки на робочому місці при виконанні машинних робіт.
До початку роботи:
1. Привести у порядок свій одяг:
а) застібнути рукава і ґудзики одягу;
б) прибрати волосся під хустку, так як обертаючі частини машини можуть їх захопити.
2. Оглянути своє робоче місце і звернути особливу увагу на:
а) наявність у сих вузлів і деталей машини та надійність їх кріплення;
б) наявність та надійність їх кріплення обгороджуваючих обладнань;
в) виправлення ізоляції на електропроводці;
г) наявність та надійність заземлювального обладнання;
д) відсутність сторонніх предметів (в машині або на машині).
Під час роботи:
Утримувати в чистоті та в повному порядку своє робоче місце, не розкидувати інструменти.
По уникненню нещасних випадків треба бути уважним:
1) Не загороджувати робоче місце, проходи;
2) не робити чистку, змащування машини на ходу;
3) працюючи на ґудзиковій машині, користуватися охороняючим екраном;
4) у випадку відчування електричного струму на столі машини, повідомити негайно про це майстрові;
5) не заступати до роботи на даному робочому місці, поки не буде звільнена небезпека пораження електричним струмом;
6) не розкидувати по цеху пусті шпульки, котушки;
7) на робочому місці і при переміщенні по майстерні знаходитись у взутті.
По закінченню роботи:
1. Виключити машину і дочекатися повної її зупинки, заступати до роботи, до чистки машини і робочого місця від пилу та бруду.
2. При виявленні несправності машини сповісти майстра.
3. За невиконання інструкції, винні притягуються до дисциплінарної відповідальності. Згідно правил внутрішнього розпорядку в більш серйозних випадках – до кримінальної відповідальності, згідно діючого законодавства.
Список використаної літератури:
1. Радкевич В.О. “Матеріалознавство швейного виробництва.”
2. Баженов В.І., Бабинець С.В. “Матеріалознавство швейно-трикотажного виробництва.”
3. Феерова Л.Н., Золотцева Л.В. “Технологія та обладнання швейно-трикотажного виробництва.”
4. Таманіна О.Д., Прохоренко Є. Г. “Технологія трикотажного виробництва.”
5. Дражни В.І., Орещенкова Н.В. “Довідник по швейно-трикотажному виробництві.”
6. Ісаєв В.В. “Обладнання швейних підприємств.”
7. Васильчик М.В., Винокурові Л.Є. “Основи охорони праці.”
Комментариев нет:
Отправить комментарий